Повір у Бога, зміни себе!

“Повір  у Бога, зміни себе!” – саме таку  центральну тему мали  28 січня 2013 року молодь церкви ХВЄ м.Здолбунів.

Ми віримо, що Бог створив землю і небо; віримо, що по слову Божому розійшлась вода в червоному морі і т.д.

Нам легко вірити в чудеса Божі, які стосуються не нас!

 

Чому ми не віримо в зміну свого характеру, себе самого?

Не віримо, що станемо кращими, більш смиренішими, більш в любві і т.д.

Так ми  вже не раз я пробувала змінитися,  але проходив час і знову теж. Як змінитись?

 

Було поділено молодь на 7 команд і запропонованно обговорити 2 запитання:

1.Що заважає мені змінюватись у “образ Божої слави”?

2. Що порадити людині, яка пробувала не раз кинути залежність, але не може?

Пропонуємо короткі відповіді на запитаннягрупп (тези) –

На перше запитання по группах ( цифри – це группи):

1- Беспечність

2 – Страх перед іншими, приорітети, не читання слова Божого.

3- Лінь, невдячність, не правільне використання часу.

4 -Гордість, сором, думка інших, цінності.

5 – Думки від світу, погляд на життя, оточення.

6 – Небажання або не повне бажання, витрата часу на непотрібні речі.(Куди інвестує себе).

7 – Не правільно розподілений час, розум не відродженний.

На друге запитання :

1 – Молитися або помолитися.

2 – Залежність змінити залежністю (авжеж від Бога стати залежним).

3 – довіритись Богу.

4 – Молитва.

5 – Страх Божий отримати, молитва, час для Господа, оточення змінити, духовного наставника придбати, читати Біблію.

6 – ІВ 8:38

7 – Визнати, що є проблема – помолитись,  здобути душеопікуна.

Зробивши висновки, брат Анатолій Кибукевич підвів до молитви, зауваживши іще одну річ:

Людина говорить і живе так, як має “погляд”.

Тобто злодій завжди буде говорити і бачити в інших злодія, той хто не любить- що всі не люблять, той хто не терпеливий – що всі не терпеливі і т.д.

До Ісуса приводять грішницю. Кого він бачить? Прощенну!

Історія про пастора, який одного разу отримав погляд Божий на “проблему” свою.

Пастор мав проблему  в тому, що діти пастора  кидали в гаражі свої санки, велосипеди, самокати та інше. І не у стени, ясна, річ, а  на тому місці, де повинен був стати автомобіль їхнього батька.

Пастор під’їжджав до будинку, відкривав пультом гаражні ворота і тут же плескав зі всієї сили по керму: “Знову!” Знову велосипеди валялися на його шляху. Знову треба було вилазити з машини, хоч в дощ, хоч в сніг, прибирати дитячий транспорт, знову сідати в машину, заїжджати, виходити з машини, нестися в будинок з гаслом: “Я скільки разів вам казав!” Це відбувалося з дня у день. Пастор пробував волати до дружини – та кивала, але як вона могла встежити за порядком і в будинку, і у дворі, та ще й в гаражі. У багатодітної матері і без того турбот достатньо. Так що чоловік на неї особливо і не розраховував. Він дітей будував в шеренгу і, походжаючи туди-сюди, читав лекцію: “Наступного разу щоб жодного велосипеда, ніяких роликів і т.д в центрі гаража не було! Я зрозуміло пояснив?”

Але проходив день, інший, і знову доводилося виходити з машини, щоб навести порядок в гаражі. Знову треба було збирати дітей і проводити виховні бесіди. Діти говорили : “Так, тато. Звичайно, тато” і знову кидали своє майно де попало.

В один із днів пастор під’їжджав до будинку особливо напруженим. “Ну якщо там знову … Ну я їм влаштую!” – Це вже було його майже звичним вечірнім станом. Відкрив ворота – в центрі гаража велосипеди, причому до одного на мотузочці прив’язана лялькова коляска. “Аааа!” – З криком вилетів чоловік Божий зі свого авто. І завмер. Він згадав, що всього дві години тому консультував сімейну пару, у якої немає дітей. Він згадав, як молився разом з ними. Згадав їх слова і їх надію: “Як би ми хотіли, щоб у нас була така ж сім’я, як у вас”. Ці люди віддали б багато чого, щоб мати таку можливість – повертатися додому і збирати іграшки своїх улюблених дітей.

Схилився пастор над цими великими і заплакав. Дружина вибігла: “Ой! Милий, не переймайся так. Це останній раз, все, ми будемо стежити за цим!” Діти вибігли, готові в черговий раз покаятися: “Тато!” А він обійняв їх усіх: “Я такий щасливий. Так щасливий …” що маю за ким прибирати !!!

Візьми погляд Божий у своє життя! Повір, молись і дій по вірі.