“Повір у Бога, зміни себе!” – саме таку центральну тему мали 28 січня 2013 року молодь церкви ХВЄ м.Здолбунів.
Ми віримо, що Бог створив землю і небо; віримо, що по слову Божому розійшлась вода в червоному морі і т.д.
Нам легко вірити в чудеса Божі, які стосуються не нас!
Чому ми не віримо в зміну свого характеру, себе самого?
Не віримо, що станемо кращими, більш смиренішими, більш в любві і т.д.
Так ми вже не раз я пробувала змінитися, але проходив час і знову теж. Як змінитись?
Було поділено молодь на 7 команд і запропонованно обговорити 2 запитання:
1.Що заважає мені змінюватись у “образ Божої слави”?
2. Що порадити людині, яка пробувала не раз кинути залежність, але не може?
Пропонуємо короткі відповіді на запитаннягрупп (тези) –
На перше запитання по группах ( цифри – це группи):
1- Беспечність
2 – Страх перед іншими, приорітети, не читання слова Божого.
3- Лінь, невдячність, не правільне використання часу.
4 -Гордість, сором, думка інших, цінності.
5 – Думки від світу, погляд на життя, оточення.
6 – Небажання або не повне бажання, витрата часу на непотрібні речі.(Куди інвестує себе).
7 – Не правільно розподілений час, розум не відродженний.
На друге запитання :
1 – Молитися або помолитися.
2 – Залежність змінити залежністю (авжеж від Бога стати залежним).
3 – довіритись Богу.
4 – Молитва.
5 – Страх Божий отримати, молитва, час для Господа, оточення змінити, духовного наставника придбати, читати Біблію.
6 – ІВ 8:38
7 – Визнати, що є проблема – помолитись, здобути душеопікуна.
Зробивши висновки, брат Анатолій Кибукевич підвів до молитви, зауваживши іще одну річ:
Людина говорить і живе так, як має “погляд”.
Тобто злодій завжди буде говорити і бачити в інших злодія, той хто не любить- що всі не люблять, той хто не терпеливий – що всі не терпеливі і т.д.
До Ісуса приводять грішницю. Кого він бачить? Прощенну!
Історія про пастора, який одного разу отримав погляд Божий на “проблему” свою.
Пастор мав проблему в тому, що діти пастора кидали в гаражі свої санки, велосипеди, самокати та інше. І не у стени, ясна, річ, а на тому місці, де повинен був стати автомобіль їхнього батька.
Пастор під’їжджав до будинку, відкривав пультом гаражні ворота і тут же плескав зі всієї сили по керму: “Знову!” Знову велосипеди валялися на його шляху. Знову треба було вилазити з машини, хоч в дощ, хоч в сніг, прибирати дитячий транспорт, знову сідати в машину, заїжджати, виходити з машини, нестися в будинок з гаслом: “Я скільки разів вам казав!” Це відбувалося з дня у день. Пастор пробував волати до дружини – та кивала, але як вона могла встежити за порядком і в будинку, і у дворі, та ще й в гаражі. У багатодітної матері і без того турбот достатньо. Так що чоловік на неї особливо і не розраховував. Він дітей будував в шеренгу і, походжаючи туди-сюди, читав лекцію: “Наступного разу щоб жодного велосипеда, ніяких роликів і т.д в центрі гаража не було! Я зрозуміло пояснив?”
Але проходив день, інший, і знову доводилося виходити з машини, щоб навести порядок в гаражі. Знову треба було збирати дітей і проводити виховні бесіди. Діти говорили : “Так, тато. Звичайно, тато” і знову кидали своє майно де попало.
В один із днів пастор під’їжджав до будинку особливо напруженим. “Ну якщо там знову … Ну я їм влаштую!” – Це вже було його майже звичним вечірнім станом. Відкрив ворота – в центрі гаража велосипеди, причому до одного на мотузочці прив’язана лялькова коляска. “Аааа!” – З криком вилетів чоловік Божий зі свого авто. І завмер. Він згадав, що всього дві години тому консультував сімейну пару, у якої немає дітей. Він згадав, як молився разом з ними. Згадав їх слова і їх надію: “Як би ми хотіли, щоб у нас була така ж сім’я, як у вас”. Ці люди віддали б багато чого, щоб мати таку можливість – повертатися додому і збирати іграшки своїх улюблених дітей.
Схилився пастор над цими великими і заплакав. Дружина вибігла: “Ой! Милий, не переймайся так. Це останній раз, все, ми будемо стежити за цим!” Діти вибігли, готові в черговий раз покаятися: “Тато!” А він обійняв їх усіх: “Я такий щасливий. Так щасливий …” що маю за ким прибирати !!!
Візьми погляд Божий у своє життя! Повір, молись і дій по вірі.